Нет, я вовсе не птица,
Летящая в синем просторе,
Разрывая пространство,
Как музыка или стрела;
И роняя неловким движеньем
Созвездия в море...
Оперение в моде,
И мне не досталось крыла.
Я не птица, я - ослик,
Пузатый, смешной и упрямый.
Я бреду против ветра
И песни мурлычу под нос.
Сквозь поля и болота,
Метели, дожди и туманы
Я иду и пытаюсь не делать
Лекарства из слез.
Но я знаю, что встречу однажды
Такую вершину,
Чьи снега-облака
Не захочется мне миновать,
И тогда я, конечно,
Поля и болота покину.
Чтобы Землю увидеть,
Мне надо до Неба достать.
С самых страшных высот
Восхищенно шагну я в безбрежность,
Оттолкнувшись копытцем
От страхов, сомнений и мук.
Нет и здесь пустоты:
Тени птиц, обреченность и нежность...
Да, я знаю, ослы не летают,
А все-таки - вдруг?
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
Свидетельство : Ответ от Бога - Николай Никишин Я попытался передать все свои ощущения и переживания, которые охватывали меня. Предлагаю читателям задуматься над своей жизнью и никогда не разочаровываться ни в чем, а всегда знать, что у тебя есть самый настоящий и верный друг, который верность доказал в момент, когда Его распяли на Голгофе.
